У четвер, 27.06.2024року, ми здійснили найскладнішу, і найдовшу (наразі) мотомандрівку “Перша сотка”. Так, насправді, ми змогли подолати на не зовсім пристосованих для таких складних гірських доріг скутерах 100 кілометрів. Тому їхали найбільш підготовлені, і перевірені в попередніх поїздках гуртківці. Через об’єктивні причини а саме: хворобу, відсутність коштів на бензин, заборону батьків троє вихованців не змогли взяти участь у мотомандрівці, а через несправність скутера з дистанції зійшов ще один учасник (батько забрав його із Зимівок на бусі). Бажаючих їхати було предостатньо, але на чому? Обіцяних квадроциклів ,чи пітбайків нема. Поїхали ті, в кого був дозвіл батьків, є в наявності мототехніка, і бензин до неї. Маршрут довелося добре опрацювати, уточнити в телефонному режимі у знайомих місцевих мешканців сіл всі можливі шляхи пересування, тому і довелося збільшити кілометраж, бо коротшими шляхами на скутерах ми б не проїхали, через суттєві природні перешкоди. Нитка маршруту відображена на світлині, але треба додати до відстані, що є на світлині пару кілометрів, бо ми від “Карпатських полонин” їхали ще до оглядової вежі,трохи звернули з маршруту до річки Стинівки, і проїхалися вздовж усіх вітряків, тому буде 100км.,а то й трошки більше.Спідометри на квадроциклі і скутерах показали різні відстані, а на моєму скутері показав 101км. Дорога була складною для скутерів через затяжні підйоми і круті спуски по камянистому покриттю. Відлітаюче від коліс каміння проломило переднє крило скутера, і відбило вихлопну трубу квадроцикла, і на їх ремонт згаяли в загальному майже годину. Багато часу пішло на остивання двигунів, які дуже нагрівалися через затяжні підйоми, і високу температуру повітря. Більше 9 годин тривала наша мандрівка. Втомлені, але задоволені поїздкою ми успішно повернулися в рідне місто. І мені, і вихованцям буде що згадати, а особливо ті неповторні краєвиди, зустрічі із знайомими пішими і велосипедними мандрівниками, а для цього я зробив трохи світлин. Приємного перегляду!!!
Керівник: Олег Осійчук
